Збалансоване живлення восени впливає на здатність озимих культур перенести зиму та сформувати майбутній урожай. Особливу роль у цьому відіграє калій, який сприяє накопиченню цукрів, регулюванню водного обміну та підвищенню стійкості рослин до низьких температур.
Про значення калійних підживлень для озимих зернових, ріпаку та зимуючого гороху розповіли фахівці компанії Ukravit.
За словами продакт-менеджера з напряму «Мікродобрива» Ukravit Миколи Кирієнка, достатній вміст калію в ґрунті не завжди означає, що рослини можуть повноцінно його засвоїти. Доступність елемента для кореневої системи залежить від температури ґрунту, забезпечення вологою та співвідношення з іншими елементами живлення.
В озимих зернових достатнє калійне живлення підвищує концентрацію клітинного соку, зменшує кількість незв’язаної води в клітинах, сприяє накопиченню цукрів у вузлі кущення та підтримує тургор.
Для озимого ріпаку калій є одним із ключових елементів осіннього живлення. Як пояснює фахівець, він бере участь у регулюванні роботи продихів та активності ферментів, які забезпечують переміщення цукрів із листків до стрижневого кореня. Це сприяє збільшенню діаметра кореневої шийки. Підвищення концентрації іонів калію в клітинах точки росту також зменшує ймовірність кристалізації клітинного соку.
Саме тому в Ukravit рекомендують восени проводити позакореневі підживлення легкозасвоюваними формами калійних добрив.
Для озимих зернових, ріпаку та зимуючого гороху, особливо пізніх строків сівби, Микола Кирієнко радить Авангард NPK Калій — калійне добриво з антистресовим ефектом.
За інформацією компанії, один літр добрива містить:
- 400 г калію в перерахунку на K₂O;
- 2 г амінокислоти пролін, яка бере участь у формуванні захисту клітин.
У компанії зазначають, що калій у складі добрива засвоюється рослинами протягом 2–4 годин, допомагаючи забезпечити їхню потребу в цьому елементі. Пролін сприяє підвищенню стресостійкості, зокрема до низьких температур, та забезпечує антифризні властивості.
За даними Ukravit, осіннє застосування добрива сприяє накопиченню сухої речовини й цукрів, поліпшенню фотосинтезу, розвитку кореневої системи та підвищенню стійкості культур до хвороб і стресових умов.
